Етична політика журналу

Етична редакційна політика

Редакційна політика наукового видання «Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка» спрямована на дотримання етичних норм, прийнятих міжнародною науковою спільнотою. Діяльність редакційної колегії у цьому напрямі спирається на рекомендації Комітету з видавничої етики (Committee on Publication Ethics), а також на цінний досвід авторитетних міжнародних журналів та видавництв.

Важливою умовою прийняття статті до друку є наявність нових оригінальних наукових результатів, які раніше ніде не публікувалися.

У разі, якщо матеріали вже було опубліковано раніше, автор повинен надати редакції бібліографічну довідку про попередні публікації та обґрунтувати актуальність публікації нового варіанту, пояснивши характер доповнень і змін, внесених до останнього варіанту статті.

Будь-які суперечливі питання (фінансові, академічні, особисті та ін.) уважно розглядаються членами редакційної колегії. У разі підтвердження підозр, пов'язаних з можливим плагіатом або фальсифікацією результатів, стаття беззастережно відхиляється.

Журнал дозволяє авторам зберігати авторські права без обмежень.

Члени редакційної колегії та рецензенти не є авторами більше ніж 25% статей у будь-якому номері/томі.

Усі взаємовідносини з питань видавничої етики, що виникають між авторами та редакційною колегією видання і не врегульовані цим документом, регулюються міжнародними загальноприйнятими стандартами COPE (Committee on Publication Ethics).

Попередження плагіату

Редакція визначає явище плагіату наступним чином:

Плагіат (англ. plagiarism) – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Самоплагіат (англ. self-plagiarism) – повторна публікація автором значних за обсягом та ідентичних за формою і змістом своїх же наукових текстів без зазначення факту їх попередньої або одночасної публікації.

Текстовий плагіат – повне або часткове запозичення фрагментів тексту (не видозмінених або модифікованих), що присутній у статях, тезах, звітах, монографіях, рукописах кваліфікаційних робіт, тощо.

Дії, що характеризують процес плагіату:

  1. видавання чужої роботи за власну;
  2. копіювання слів або ідей іншої особи без посилання на її праці;
  3. умисне упущення посилання зі списку джерел;
  4. надання невірних даних про джерело (наприклад «бите» посилання);
  5. зміна порядку слів зі збереженням загальної структури речення та без посилання на джерело;
  6. копіювання великої кількості тексту або ідей із зазначенням посилань на джерела, що в сукупності складають більшу частину статті.

Плагіат класифікують за наступними категоріями:

  1. точне копіювання без змін (Copy & Paste) та без належного бібліографічного оформлення запозичених фрагментів;
  2. копіювання із змінами у мовній, лексичній і технологічній інтерпретації (із перестановкою слів, заміною літер, цифр);
  3. наслідування стилю;
  4. переклад з іншої мови;
  5. запозичення ідеї.

Використання авторами рукописів інструментів ШІ

Large Language Models (LLMs), такі як ChatGPT від компанії OpenAI, не відповідають нашим вимогам щодо авторства. Присвоєння авторства несе відповідальність за статтю, що не може бути адекватно застосовано до LLM. Використання LLM в дослідженні має бути належним чином задокументовано в розділі “Методи” рукопису або у відповідній альтернативній частині, якщо розділ “Методи” недоступний.

Процедура:

  1. Всі рукописи, подані в редакцію, перевіряються виконавчим редактором на унікальність за допомогою сервісу пошуку текстових збігів Unicheckна етапі первинного розгляду.
  2. У випадках виявлення плагіату рукопис відхиляється.
  3. Усю відповідальність за достовірність інформації у статтях, точність назв, прізвищ та цитат несуть автори представлених матеріалів згідно чинного законодавства України (Закон України «Про авторське право і суміжні права»).