Підхід Реджо-Емілії у взаємодії з дітьми раннього віку.

Анотація

У статті висвітлено унікальний Реджіо-Емілія підхід, знайомство з яким є важливим у розрізі змін у дошкільній освіті України відповідно світових освітніх тенденцій сформульованих відповідно до загальних змін у світі (пандемія, війна, екологічні проблеми тощо). Описано важливість створення умов для самовираження дітей в освітньому середовищі закладу дошкільної освіти за допомогою спеціально створеного середовища. Здійснено аналітичний огляд щодо середовищного підходу запропонованого Реджіо-Емілія підходом та впливу такого середовища на розвиток гармонійної особистості. Підняті питання щодо можливості надання дітям достатнього вільного часу у наповненому матеріалами середовищі. Окреслено особливості впровадження Реджіо-Емілія підходу у структуру дня дітей раннього віку: зустріч на п’яцца і її важливість у створенні взаємозв’язків між всіма дітьми і дорослими; проведення асамблеї і її основні моменти; вибір діяльностей і особливості подання їх відповідно до опрацьованої попередньо документації; різновиди діяльностей у середовищі і пов’язані з ними облаштування закладу. У статті висвітлюються ідеї організації життєдіяльності дітей у закладах дошкільної освіти різної форми власності, які працюють за реджіо-емілія підходом. Здійснено аналіз архітектурних рішень у закладах дошкільної освіти які працюють за реджіо-підходом. Аргументовано важливість реалізації самовираження дитини у особистісній парадигмі в освіті. Схарактеризовано діяльності, які діти обирають протягом вільного часу: діяльності без дорослого, діяльності з дорослим, особливості їх розташування у середовищі задля зацікавлення і поглиблення у тему дослідження. Визначено основні види документації, які є важливими для формування діяльностей та пропозицій дітям, враховуючи  можливість «самовираження» з зазначеними активностями. Реджіо-підхід описується як один з прогресивних і доведених роками практики підходів, що сприяють «самовираженню» дітей. Акцентовано увагу на важливості сутнісних змін у створенні розвивального простору дошкільних закладів України, які сприятимуть вільному вибору дітей і їх «самовираженню». Зроблені висновки та визначені перспективи подальших досліджень.