МОДЕЛЬ АНІМАТОРА В ПОЛЬСЬКІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ТЕМАТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-2409.2019.32Анотація
Соціальна та культурна анімація тісно пов'язана зі станом сучасного суспільства та сучасної культури; воно стало відповіддю на їхні вади та вади, на потреби, які наше постіндустріальне суспільство не може задовольнити. Розвиток цивілізації, який призвів до індустріалізації та урбанізації, призвів до радикальної трансформації соціальної структури.
Важливим стало розвиток таких якостей, як: відкритість, гнучкість, здатність робити усвідомлений вибір. Важливим стало формування творчої уяви, скептицизму до позитивістського розуміння науки і техніки, прагнення до автентичності. Відповідно до нових зразків, життя стало циклом внутрішніх змін, автономії, турботи про інших. Як вищезазначене, так і такі риси, як: екологічна чутливість, самовпевненість, здатність до самоорганізації в самодостатні інституції та духовний розвиток назавжди увійшли в профіль аніматора в контексті культури та вільного часу.
Видання супроводжується багатою тематичною літературою, що виходить за межі простору Центральної Європи. Тема не вичерпана повністю; цей текст є однією зі складових створюваної монографії, яка описуватиме загальний профіль аніматора та анімації дозвілля.
Завантаження
Посилання
Besnard P., Problématique de l’animation socioculturelle, [w:] Education permanente et animation socioculturelle. „Traité des Sciences Pedagogiques”, Paris 1978, t. 8.
Jedlewska B., Animatorzy kultury wobec wyzwań edukacyjnych, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, Lublin 2003.
Klimczak-Ziółek J., Animacja społeczna w teorii i praktyce. Wybrane zagadnienia, [w:] Praca socjalna wobec współczesnych problemów społecznych, red. S. Pawlas-Czyż, Wydawnictwo Edukacyjne „Akapit”, Toruń 2007, s. 86.
Komorowska M., Rybotycka L., Animator przewodnikiem po sztuce i życiu, [w:] Sztuka i dorastanie dziecka, red. M. Tyszkowa, PWN, Warszawa — Poznań 1981.
Kopczyńska M., Animacja społeczno-kulturalna. Podstawowe pojęcia i zagadnienia, Centrum Animacji Kulturalnej, Warszawa 1993.
Le Veugle J., Devenir animateur et savoir animer, Epoque, Privat. Toulouse 1977.
Limbos E., L’Animation des groupes de culture et de loisirs. Connaisance du probléme et applications pratiques, Les Editions ESF, Paris 1977.
Mendel M., Animacja współpracy środowiskowej, Wydawnictwo Adam Marszałek, Toruń 2003, s. 14.
Raciborska D., L’animation pédagogique R. Toraille’a — recenzja, „Nowa Szkoła” 1974, nr 11.
Robertis de C., Pascal H., Postępowanie metodyczne w pracy socjalnej z grupami i społecznościami, Wydawnictwo Interart, Warszawa 1997.
Schindler A., Czym jest animacja społeczno-kulturalna?, [w:] Konteksty animacji społeczno-kulturalnej, red. K. Hrycyk, Państwowe Pomaturalne Studium Kształcenia Animatorów Kultury i Bibliotekarzy we Wrocławiu, Wrocław 2004.
Smith M.K., Animateurs, animation and fostering learning and change, [w:] The Encylopaedia of Informal Education, [online:] www.infed.org/mobi/animateurs-animation-learning-and-change, [dostęp: 29.09.2019].
Stopierzyńska I., Status animatora wiejskiego ruchu kulturalno-oświatowego we Francji, „Informacja Kulturalna” 1973, nr 7.
Thery H., Emergence, nature et fonctions de l’animation, Rapport de la Commision “Animation” du VI Plan, 1970.
Wyka A., Alternatywny światopogląd i praktyka społeczna, [w:] Spontaniczna kultura młodzieżowa, red. J. Wertenstein-Żuławski, M. Pęczak, Wiedza o Kulturze, Wrocław 1991.
Żebrowski J., Zawód i osobowość animatorów kultury (w świetle nowych koncepcji wychowania zintegrowanego), Wojewódzki Ośrodek Kultury, Gdańsk 1987.
