Педагогічний супровід вихованців закладів дошкільної освіти в умовах воєнного часу

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність проблеми педагогічного супроводу вихованців закладів дошкільної освіти в умовах воєнного часу, що зумовлена істотним зростанням психоемоційних навантажень на дітей, впливом стресогенних факторів та необхідністю забезпечення їхнього психологічного благополуччя і безпеки. Наголошено, що сучасні умови життєдіяльності дітей в Україні вимагають переосмислення традиційних підходів до організації освітнього процесу та посилення ролі педагога як суб’єкта підтримки, захисту і розвитку особистості дитини.

Метою дослідження визначено теоретичне обґрунтування та практичний аналіз особливостей педагогічного супроводу дітей дошкільного віку в умовах війни, а також виявлення труднощів професійної діяльності вихователів і визначення потреб у вдосконаленні їхньої професійної підготовки. Завдання дослідження передбачали аналіз сучасних наукових підходів до проблеми педагогічного супроводу, зокрема в контексті травма-інформованої освіти, проведення емпіричного опитування вихователів закладів дошкільної освіти та здобувачів спеціальності «Дошкільна освіта», а також узагальнення та інтерпретацію отриманих результатів.

У ході дослідження встановлено зростання рівня тривожності, емоційної нестабільності та проявів страху у дітей дошкільного віку, що зумовлено впливом воєнних подій, зокрема повітряних тривог, вимушених переміщень і зміни звичних умов життя. Виявлено труднощі організації освітнього процесу, пов’язані з перериванням занять, необхідністю швидкого реагування на загрози безпеці, а також адаптацією освітнього середовища до нових умов. З’ясовано, що значна частина педагогів відчуває недостатність спеціалізованих знань і практичних умінь щодо застосування травма-фокусованих і психолого-педагогічних практик підтримки дітей.

На основі аналізу теоретичних і емпіричних даних запропоновано концептуальну модель педагогічного супроводу дітей дошкільного віку, яка інтегрує макро-, мезо- та мікрорівні організації підтримки. Макрорівень охоплює державну політику та нормативно-правове забезпечення освіти в умовах війни; мезорівень ‒ діяльність закладу дошкільної освіти як безпечного та підтримувального середовища; мікрорівень — безпосередню взаємодію педагога з дитиною, спрямовану на емоційну підтримку, розвиток життєстійкості та формування базового відчуття безпеки.

У висновках підкреслено необхідність системного впровадження травма-інформованих підходів у практику дошкільної освіти, розвитку соціально-емоційного навчання, а також модернізації змісту професійної підготовки майбутніх вихователів. Зазначено, що ефективний педагогічний супровід є важливою умовою забезпечення психоемоційної стабільності, адаптивності та життєстійкості дітей дошкільного віку в умовах сучасних викликів.