Педагогічний супровід вихованців закладів дошкільної освіти в умовах воєнного часу
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-2409.2026.457Ключові слова:
воєнний час, заклад дошкільної освіти, педагогічний супровід, психоемоційний розвиток, соціально-емоційне навчання, травма-фокусований підхідАнотація
У статті обґрунтовано актуальність проблеми педагогічного супроводу вихованців
закладів дошкільної освіти в умовах воєнного часу, що зумовлена істотним зростанням психое-
моційних навантажень на дітей, впливом стресогенних факторів та необхідністю забезпечення
їхнього психологічного благополуччя і безпеки. Наголошено, що сучасні умови життєдіяльності
дітей в Україні вимагають переосмислення традиційних підходів до організації освітнього про-
цесу та посилення ролі педагога як суб’єкта підтримки, захисту і розвитку особистості дитини.
Метою дослідження визначено теоретичне обґрунтування та практичний аналіз особливос-
тей педагогічного супроводу дітей дошкільного віку в умовах війни, а також виявлення трудно-
щів професійної діяльності вихователів і визначення потреб у вдосконаленні їхньої професійної
підготовки. Завдання дослідження передбачали аналіз сучасних наукових підходів до проблеми
педагогічного супроводу, зокрема в контексті травма-інформованої освіти, проведення емпірич-
ного опитування вихователів закладів дошкільної освіти та здобувачів спеціальності «Дошкіль-
на освіта», а також узагальнення та інтерпретацію отриманих результатів.
У ході дослідження встановлено зростання рівня тривожності, емоційної нестабільності
та проявів страху у дітей дошкільного віку, що зумовлено впливом воєнних подій, зокрема по-
вітряних тривог, вимушених переміщень і зміни звичних умов життя. Виявлено труднощі орга-
нізації освітнього процесу, пов’язані з перериванням занять, необхідністю швидкого реагування
на загрози безпеці, а також адаптацією освітнього середовища до нових умов. З’ясовано, що зна-
чна частина педагогів відчуває недостатність спеціалізованих знань і практичних умінь щодо
застосування травма-фокусованих і психолого-педагогічних практик підтримки дітей.
На основі аналізу теоретичних і емпіричних даних запропоновано концептуальну модель педа-
гогічного супроводу дітей дошкільного віку, яка інтегрує макро-, мезо- та мікрорівні організації
підтримки. Макрорівень охоплює державну політику та нормативно-правове забезпечення
освіти в умовах війни; мезорівень — діяльність закладу дошкільної освіти як безпечного та під-
тримувального середовища; мікрорівень — безпосередню взаємодію педагога з дитиною, спря-
мовану на емоційну підтримку, розвиток життєстійкості та формування базового відчуття
безпеки.
У висновках підкреслено необхідність системного впровадження травма-інформованих підходів
у практику дошкільної освіти, розвитку соціально-емоційного навчання, а також модернізації
змісту професійної підготовки майбутніх вихователів. Зазначено, що ефективний педагогічний
супровід є важливою умовою забезпечення психоемоційної стабільності, адаптивності та жит-
тєстійкості дітей дошкільного віку в умовах сучасних викликів.
Завантаження
Посилання
1. Бех І. Д. Психологічна стійкість особистості в умовах воєнного часу. Педагогіка і психологія. 2022. № 3. С. 15–24.
2. Караман О. Л. Професійна підготовка вихователя до роботи в кризових умовах. Проблеми сучасної педагогічної освіти. 2023. № 4. С. 52–60.
3. Лисенко О. В. Психоемоційний стан дітей дошкільного віку в умовах воєнного стану. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2023. № 1. С. 44–51.
4. Піроженко Т. О. Соціально-емоційний розвиток дошкільників в умовах нестабільності. Дошкільна освіта. 2022. № 2. С. 18–25.
5. Титаренко Т. М. Життєстійкість особистості в умовах війни. Психологія і суспільство. 2022. № 4. С. 28–36.
6. Shonkoff J. P., Garner A. S., Siegel B. S., Dobbins M. I., Earls M. F., McGuinn L. et al. The lifelong effects of early childhood adversity and toxic stress. Pediatrics. 2012. Vol. 129, No. 1. P. e232–e246. doi:10.1542/peds.2011-2663.
7. Ungar M. The social ecology of resilience: Addressing contextual and cultural ambiguity of a nascent construct. American Journal of Orthopsychiatry. 2011. Vol. 81, No. 1. P. 1–17. doi:10.1111/j.1939-0025.2010.01067.x.
8. Sun J., Singh S., Chen M. et al. Trauma-informed care in early childhood education: A systematic review. Early Childhood Education Journal. 2023. Vol. 51, No. 4. P. 567–580. doi:10.1007/s10643-022-01345-7.
9. Slone M., Mann S. Effects of war and armed conflict on children’s mental health. Current Psychiatry Reports. 2016. Vol. 18, No. 6. Article 54. doi:10.1007/s11920-016-0690-0.
10. Masten A. S. Ordinary magic: Resilience in development. New York : Guilford Press, 2014. 370 p.
11. Кононко О. Л. Психологія дошкільника: емоційний розвиток особистості. Київ : Освіта, 2019. 256 с.
12. Савченко О. Я. Освітнє середовище як чинник розвитку особистості дитини. Педагогічна і психологічна наука в Україні. 2021. № 2. С. 34–42.
13. Максименко С. Д. Психологія особистості. Київ : КММ, 2017. 296 с.
REFERENCES
1. Bekh I. D. (2022) Psykholohichna stiikist osobystosti v umovakh voiennoho chasu. [Psychological resilience of personality in wartime]. Pedahohika i psykholohiia. No. 3. S. 15–24. [in Ukrainian]
2. Karaman O. L. (2023) Profesiina pidhotovka vykhovatelia do roboty v kryzovykh umovakh. [Professional training of preschool teachers for work in crisis conditions]. Problemy suchasnoi pedahohichnoi osvity. No. 4. S. 52–60. [in Ukrainian]
3. Lysenko O. V. (2023) Psykhoemotsiinyi stan ditei doshkilnoho viku v umovakh voiennoho stanu. [Psycho-emotional state of preschool children under martial law]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. No. 1. S. 44–51. [in Ukrainian]
4. Pirozhenko T. O. (2022) Sotsialno-emotsiinyi rozvytok doshkilnykiv v umovakh nestabilnosti. [Social-emotional development of preschool children in conditions of instability]. Doshkilna osvita. No. 2. S. 18–25. [in Ukrainian]
5. Tytarenko T. M. (2022) Zhyttiestiikist osobystosti v umovakh viiny. [Resilience of personality in wartime]. Psykholohiia i suspilstvo. No. 4. S. 28–36. [in Ukrainian]
6. Shonkoff J. P., Garner A. S., Siegel B. S., Dobbins M. I., Earls M. F., McGuinn L. et al. (2012) The lifelong effects of early childhood adversity and toxic stress. Pediatrics. Vol. 129, No. 1. P. e232–e246. doi:10.1542/peds.2011-2663. [in English]
7. Ungar M. (2011) The social ecology of resilience: Addressing contextual and cultural ambiguity of a nascent construct. American Journal of Orthopsychiatry. Vol. 81, No. 1. P. 1–17. doi:10.1111/j.1939-0025.2010.01067.x. [in English]
8. Sun J., Singh S., Chen M. et al. (2023) Trauma-informed care in early childhood education: A systematic review. Early Childhood Education Journal. Vol. 51, No. 4. P. 567–580. doi:10.1007/s10643-022-01345-7. [in English]
9. Slone M., Mann S. (2016) Effects of war and armed conflict on children’s mental health. Current Psychiatry Reports. Vol. 18, No. 6. Article 54. doi:10.1007/s11920-016-0690-0. [in English]
10. Masten A. S. (2014) Ordinary magic: Resilience in development. New York: Guilford Press. 370 p. [in English]
11. Kononko O. L. (2019) Psykholohiia doshkilnyka: emotsiinyi rozvytok osobystosti. [Psychology of preschool child: emotional development of personality]. Kyiv: Osvita. 256 s. [in Ukrainian]
12. Savchenko O. Ya. (2021) Osvitnie seredovyshche yak chynnyk rozvytku osobystosti dytyny. [Educational environment as a factor of child personality development]. Pedahohichna i psykholohichna nauka v Ukraini. No. 2. S. 34–42. [in Ukrainian]
13. Maksymenko S. D. (2017) Psykholohiia osobystosti. [Psychology of personality]. Kyiv: KMM. 296 s. [in Ukrainian]
